Пломеніти вогнем горобини!
Догоріти до сходу в віршах!
Щоб прозоро - сльозою перлини
Вимірялась поета душа. Розливати кохання безмежне:
"Добрі люди! Напийтесь сповна!"
Кожну краплю нести обережно,
Бо від серця злітає вона. Позичати у янголів крила -
Розбудити проміння зорі!
Дарувати надію, як силу,
Щоби правда зросла нагорі. Мою щедрість усім незнайомцям
Синє небо відкриє в очах;
І засвітиться радістю сонце,
Розганяючи холод і страх. Відступати? - занадто вже пізно:
Поцілунки сердечні життю!
Порахованих зір перевізник,
Горобиною я догорю... | 
Пломеніти вогнем горобини! (В перекладі Петра Корнійчука) 
