.....милій...коханій...найкращій...
............. з любов'ю, Володимир сяяло зорями північне покривало..
долонька ковзала по рідному плечу,
а від кохання серце завмирало..
гойдаясь, плавив вогник цю свічу. і муркотів від ніжності, як кішка,
в руках твоїх до безкінечності рідних..
і посміхався я по-хитрому так..трішки,
коли писав Тобі цей ніжний стих. очі в очі..і розчиняться ті спроби
жорстокого життя коханню дати бій..
ах, щастя миг, який він крихко-хиткий,
на перехрестях переплутаних надій. а это мне любимый перевёл мой стих)))
вот))) | 
Ідилія 
